Напередодні, у Великомостівська територіальна громада відбулося пам’ятне віче, на якому згадали всіх новітніх Героїв України – від учасників Революції Гідності до сьогоднішніх Героїв війни і освятили сім нових пам’ятних стел на Алеї Героїв у Великих Моста.
Вони увіковічнили імена Захисників, які віддали найцінніше за нашу свободу і незалежність України.
Володимир Миронюк народився в селі Реклинець, зростав у Соснівці. Його родина була віддана визвольній боротьбі, дід воював в УПА, батьки зазнали заслання.У 2001 році переїхав до США, працював далекобійником, але залишався вірним Україні. Під час Майдану 2013 року повернувся, вступив до Самооборони, воював у «Правому секторі». З 2014-го – боєць і водій легендарної «Броняшки» у Пісках.
З початком повномасштабного вторгнення воював у спецпідрозділі, брав участь у звільненні Ірпеня. Обрав місію фронтового фотографа, знімав Героїв війни у найгарячіших точках.
У його архіві були тисячі унікальних знімків, але він не прагнув слави, не організовував виставки. Його місія — зберегти пам’ять про Захисників, і часто саме його фото ставали єдиною згадкою про загиблих.
25 вересня 2023 року під час бою біля Курдюмівки Донецької області він не лише знімав репортаж, а й допомагав піхотинцям відбивати атаки. Українські воїни втримали позицію, але сам Володимир Миронюк загинув із фотоапаратом у руках — як справжній Герой.
Дмитро Сапунов народився 1 квітня 1988 року в Мар’їнці. Коли прийшов час захищати Батьківщину, без вагань став до лав ЗСУ.8 грудня 2022 року загинув під час артилерійсько-мінометного обстрілу в районі Авдіївки, віддавши життя за Україну. Похований у селі Бутини Великомостівської громади, де проживає його сестра з сім'єю, як внутрішньо переміщені особа.
Дмитро назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та побратимів як мужній, добрий і відданий воїн.
Іван Долецький народився 10 вересня 1998 року у Великих Мостах. Після закінчення училища працював на підприємстві "Промінь". Був люблячим чоловіком та батьком двох донечок.З серпня 2023 року став на захист України як механік-водій. 17 жовтня загинув у бою біля села Роботине Запорізької області. Довгий час вважався зниклим безвісти, тіло повернули лише 29 грудня 2024 року.
29 січня 2025 року Івана поховали у рідному місті. Він назавжди залишиться в пам’яті родини та громади як відважний Захисник України.
Андрій Хомич народився на Волині, змалку мав патріотичний дух. Після строкової служби працював у будівництві, але з початком війни не зміг залишатися осторонь.У 2015 році пішов захищати Україну в зоні АТО, а в 2020-му знову став до лав ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення, маючи можливість залишитися за кордоном, без вагань повернувся на фронт. Служив у 65-й ОМБр, був навідником артилерійської та мінометної установки, евакуював поранених, воював у піхоті. За свою відвагу отримав позивний "ЗВЄР".
Проживав з сім'єю у с. Волиця. У серпні 2022 року народилася його донечка Тетяна, яку вперше зміг обійняти лише через два місяці. Попри війну, намагався бути поруч із сім'єю, востаннє приїжджав у серпні 2024 року.
29 жовтня 2024 року загинув у бою біля Новоданилівки Запорізької області. 5 листопада Героя поховали у селі Велика Яблунька з військовими почестями.
Михайло Рудий народився 13 лютого 1989 року в багатодітній сім’ї. Отримав вищу освіту, понад 13 років працював на шахті «Степова». Був активним спортсменом, одним із кращих гравців футбольної команди «Куличків», вірним християнином.З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у лави ЗСУ. Служив майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
27 грудня 2024 року загинув у бою біля Покровська Донецької області. Його відвага, жертовність і любов до України назавжди залишаться в пам’яті рідних, громади та побратимів.
Віталій Навроцький народився в місті Великі Мости. У 11 років залишився сиротою, після чого проживав із братом. У 2005 році закінчив Великомостівську школу, а згодом вступив на навчання до ПТУ №11 за спеціальністю «муляр-штукатур».Після закінчення навчання працював у будівельній галузі та на пилорамі.
У червні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Проходив військову службу у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, 425-му окремому штурмовому батальйоні «Скала». Обіймав посаду навідника штурмової роти.
Героїчно загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Воздвиженка, Покровського району, Донецької області.
Роман Хас народився 21 квітня 1988 року в місті Великі Мости. Після навчання у Белзькому ПТУ працював у Бутинському лісництві, згодом — за кордоном.14 жовтня 2024 року був мобілізований до ЗСУ, служив стрільцем-снайпером у десантно-штурмовому батальйоні. Відзначався витримкою, відвагою та відповідальністю.
10 січня 2025 року героїчно загинув у бою поблизу Орлівки Курської області. Похований із військовими почестями у рідному місті.
Кожен із них мав свої мрії, плани, сім’ї. Але коли настав час зробити вибір – вони стали на захист України. Їхні імена закарбовані не лише на меморіальних стелах, а й у наших серцях.
Вічна пам'ять і шана Героям, які віддали свої життя за нашу незалежність!
